- лише
- I лиш, част.
1) обмежувальна. Уживається для вирізнення, обмеження у знач. тільки, виключно. || Уживається у знач. тільки-но. || Уживається у знач. всього, тільки.2) підсил., спонук. Уживається при дієсловах звичайно наказ. сп. та присудк. сл. ну (ану), бо. || Уживається з дієсловами звичайно наказ. сп. для застереження.••
Ну лиш — спонукання до дії.
II лиш, спол.1) обмежувальний. Уживається у знач. тільки. || обмежувально-протиставний. Уживається у знач. один тільки; самий тільки. || обмежувально-протиставний. Уживається у знач. тільки-но і тільки.••Лише́ б ; Лиш би — аби тільки.
2) часовий. Уживається звичайно з присл. тільки для поєднання підрядного речення на означення дії, яка щойно відбулася, з головним реченням.••Лише́ (лиш) що діал. — тільки що, щойно.
3) умовний. Уживається для поєднання речень, у яких ідеться про дію в головному реченні як умову для здійснення дії підрядного речення.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.